Запись в блоге

БАГАТО ГАЛАСУ З НІЧОГО, Або КОМУ ПОТРІБЕН ТАРАС КАРТОШКА?

До 200-річчя від дня народження російського письменника, українця за походженням, Миколи Гоголя, як на мене, занадто прикута увага українського суспільства.

Інформаційній навалі піддався і я, і вирішив перечитати «найбільш українські твори» цього письменника: «Тарас Бульба» та «Ночь перед Рождеством». Останнього разу я їх читав 25 років тому в школі і весь цей час я перебував під тим стереотипом української героїки та фолькльорики, що надавала цим творам в ті часи російсько-радянська пропаганда, і, як не дивно, що продовжує робити і сьогоднішня, так звана українська. Але яке здивування мене спіткало, коли я зазирнув до сторінок яскраво написаних Миколою Гоголем. Звісно, як майстер пера він неперевершений, його мова колоритна та барвиста, описи природи взагалі невимовні, але я побачив одне «але».

Сперечання щодо цінності творчості М.Гоголя для українського народу в своїх змаганнях зосереджуються на мові його творів — російській. Як захисний аргумент щодо неї висувається те, що в той час він не міг би так плідно писати українською, тож він оспівував свій рідний край — Україну, через російську. Проте вже з третього абзацу «Тараса Бульби» для мене цей аргумент втратив актуальність, більше того — почали закрадатися недобрі підозри щодо самого змісту творчості М.Гоголя, коли він дає пояснення щодо свитки, що це верхній одяг у «южных россиян»?! Далі — більше.

Я не буду тут докладно зупинятися на тому образі запорожця та Запорозької Січі — цих славних та героїчних іпостасей українського минулого, який своїм геніальним пером створив Микола Гоголь, лише нагадаю тим, хто так завзято висвітлює цей твір як українську героїку, два моменти. Запорозький козак ним талановито вимальований як пияк-розбійник, клятвопорушник та хижак-бузувір, що без зайвого докору сумління навіть може глумитися над тілами загиблих у бою супротивників. Сама ж Січ, за цим „видатним українцем», вміла лише «гулять та палить из ружей» та уявляла собою «беспрерывное пиршество». Нічого сказати, дуже гарний приклад нащадкам для наслідування. Прямо-таки надзвичайні герої та лицарі. Незрозуміле тільки, кого на таких зразках мужності можна виховувати?! А втім, треба віддати належне художньому генію Миколи Гоголя, бо саме цей хибно-принизливий стереотип української козаччини надзвичайно глибоко закарбувався в свідомості не лише росіян, а й, на превеликий жаль, — і українців.

Зупинюся ж я на іншому. Річ у тім, що для Миколи Гоголя Україна як така просто не існує. Є лише якась Украйна землі Русской. Навіть Київська Русь в його розумінні «южная, первобытная Россия». Українське козацтво це не що інше, як «разгульная замашка русской природы» та «необыкновенное явление русской силы», «словом русский характер». Українська шляхта — це «русское дворянство». Гинули ж у бою козаки не інакше як під вигуки: «Пусть ликует вечные веки Русская земля». А вся квітесе-нція цього твору міститься в останніх рядках: «Уже и теперь чуют дальние и ближние народы: подымаеться из русской земли свой царь, и не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему!..» Надзвичайна українська героїка! Як кажуть, коментарі зайві. Проте, щоб остаточно зрозуміти суть любові Миколи Гоголя до України, треба порівняти перше видання «Тараса Бульби» 1835 р. та друге 1842 р. Перше видання також бачить замість України «русскую землю» проте це носить не надто наполегливий характер, а ось друге видання, після зауважень Віссаріона Бєлінського, було перероблено в дусі «верноподданства царю и Отечеству» і, як уже бачили, надзвичайно завзято і барвисте. Що могло спонукати автора зробити такі правки до твору, що вже побачив світ? Що завгодно, але ніяк не любов до України. Хоча ні, він її все-таки любив, але в дусі слів І. Франка: «як хліб і кусень сала», а не як великий народ, гідний права власної держави.

Тож про яку «українську школу» в російській літературі говорить про цього «видатного українця» Енциклопедія українознавства?!

Але це ще не все. У «Тарасі Бульбі» Гоголь просто висловлює російсько-імперське бачення історії — не більше. Він лише виступає як пересічний російський державний службовець, що сумлінно відпрацьовує свій хліб. А ось в іншому своєму творі він так завзято боронить офіційну позицію Москви, що вже в запалі переходить на особисте у вигляді образ, нехтування та відвертої ганьби. І цим твором є — «Ночь перед Рождеством». Ця розповідь із самого свого початку занурює нас у чарівний український світ, читач, немов в теплі морські хвилі, поринає в солодкі та м’які описи українського сільського життя та краєвидів. І, дійсно, коли б цей твір був написаний українською — то він би по праву претендував на звання класичного твору з українознавства та був би чи не найкращим твором щодо виховання любові до рідного краю. Але не так сталося, як гадалося. Несподівано на завершенні цієї чарівної картини я потрапив під холодний душ. І яким стала оцінка Миколою Гоголем української мови. За ним це ні що інше, як «самое грубое, обыкновенно называемое мужицким, наречие», у той час як російська за ним ні що інше, як «грамотный язык»???!!!

То скажіть тепер, будь ласка, чи вартий цей уродженець України взагалі називатися українцем і чи існують якісь виправдання його дій?

Микола Гоголь ганьбив українську мову та українську минувшину і весь свій талан і енергію поклав на розвиток культури окупанта України, він сам не бачив українського народу і талановито переконував інших, що це «южные россияне», а Україна — це лише украйна великої Росії. І це в той час, коли його земляк-полтавець Іван Котляревський завзято працював над розвитком рідної української мови і своєю діяльністю довів, що вона аж ніяк не гірше ніякої мови в світі, і, тим, паче, «грамотного языка», створивши такі надзвичайні твори, як «Енеїда», «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник». Між іншим про існування цихтворів безперечно знав і Микола Гоголь, бо вони побачили світ ще до того, як той почав навчання в Ніжинській гімназії вищих наук.

Микола Гоголь — це ні хто інший як звичайний манкурт та яничар. Який за «шмат гнилої ковбаси» відцурався рідної землі і більше того, став на шлях її цькування. Бо люди, які справді любили свою землю, то чинили як Марія Заньковецька, що на наполегливі пропозиції росіян залишити українську сцену і перейти до сцен Москви та Петербурга (за що ті обіцяли їй значне покращення її добробуту) відповіла: «Наша Украйна слишком бедна, чтобы ее можно было покинуть» !!!

Тож весь цей галас в Україні щодо річниці народження Миколи Гоголя є нічим іншим як абсурдом. А ще дивнішим є участь у цих заходах перших осіб держави, які, заявляючи європейськість і українську духовність, виголошують урочисті промови на честь того, хто славив східно колоніальний стан рідного краю, і квіти покладають до пам’ятника того, хто відверто зневажав та топтав українську культуру. Тим же, хто нарадив національному банку викарбувати ювілейну монету з нагоди його народження, я б порадив ініціювати і викарбувати подібну монету з нагоди 195-річниці від дня народження міністра внутрішніх справ царського уряду Російської імперії Петра Валуєва (це буде 22 вересня цього року), який, начитавшись творів Миколи Гоголя, заявляв, що «никакого отдельного малороссийского языка не было, нет и быть не может», та й вклад в розвиток української культури, своїм відомим циркуляром щодо заборони видавати українською шкільні підручники, науково-популярні та релігійні книжки, зробив не менший, ніж він.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Похожие записи

Две трети Львовян пользуются компьютерами
Две трети Львовян пользуются компьютерами

Еще почти 12% хотя и имеют их, но не используют Институт города провел исследования в

Известные люди поздравляют Львовян с Новым Годом
Известные люди поздравляют Львовян с Новым Годом

— Крепкого здоровья вам, львовяне! Желаю, чтобы вы хорошо встретили Новый год, при новом

Вооруженная охрана Кривецького
Вооруженная охрана Кривецького помешала людям почтить память воинов УПА

днопартийци Олега Тягнибока очень любляють фотографироваться с воинами УПА, развешивать билборды, с которых утверждают,

Михаил Демцю один из самых ярких Львовских художников
Михаил Демцю один из самых ярких Львовских художников

Народный художник Украины Михаил Демцю празднует 60-летие Его называют одним из самых ярких львовских художников.

Борис Бурда: Если хотите жить дольше - потребляйте больше рыбы
Борис Бурда: Если хотите жить дольше — потребляйте больше рыбы

Впервые за много лет до Львова наведался интеллектуал и кулинар, известный по телегрою «Что?

140022118a2f
Чего стоит жизнь бабочки?

Меня всегда поражали те невероятные рамки со стеклом, под которым покоилось невероятное семейство бабочек.

a9a8aa0383cf
Степанові Бандері — звання «Герой України»

Звернення Спільноти патріотів України до Президента України Віктора Ющенка Шановний Вікторе Андрійовичу! Цього року Україна відзначає

скачанные файлы
Що не день, то сміх крізь сльози

Банальність, але правдива: українська політика – цирк на дроті. Чудово було б, якби ці

1258671
Даєш україномовний Twitter!

Спільнота патріотів «Україна понад усе!» розпочинає нову інтернет-акцію. ЇЇ мета — донести до власників